Ярослав Чекер. Електронний реєстр пацієнтів: крок вперед чи нездійсненне завдання МОЗ

Живучи в ері інформаційних технологій, Україна вирішила розпочати впровадження електронних досягнень в сфері медицини, а саме створити електронний реєстр пацієнтів. Кабінет Міністрів України на виконання Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2012–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12.03.2012 № 187 прийняв Постанову КМУ від 06.06.2012р. № 546 «Про затвердження електронного реєстру пацієнтів».

В самій постанові зазначається, що, електронний реєстр пацієнтів – це єдина державна інформаційна система  збирання, реєстрації, накопичення відомостей про пацієнта та отриману  медичну допомогу. Реєстр створюється з метою підвищення ефективності  медичної допомоги, забезпечення своєчасності її надання, модернізації первинної медичної допомоги.

Оскільки в  даному нормативно-правовому акті вказується, що заклади охорони здоров’я усіх форм власності зобов’язані вносити до Реєстру відомості про фізичну особу, що містяться у затверджених наказами МОЗ медичних облікових формах, останнім часом можна було багато чути про те, що електронний реєстр пацієнтів замінить паперові медичні облікові форми. Наразі ситуація прояснилася завдяки роз’ясненню Міністерства охорони здоров’я, в якому повідомляється, що електронний реєстр пацієнтів не відміняє ведення облікових форм на паперових носіях.

Важливим аспектом є й те, що впровадження електронного реєстру пацієнтів є пілотним проектом. Його відпрацювання розпочнеться з Вінницької, Дніпропетровської, Донецької областей та  м. Києва. Пілотність проекту дозволить з’ясувати наскільки можливо запровадити електронний реєстр пацієнтів в Україні та скільки для цього потрібно часу та коштів. Наразі велика кількість експертів вважають, що введення електронного реєстру пацієнтів найближчим часом є неможливим, в тому числі через недостатню кількість кваліфікованих працівників, відсутності комп’ютерного обладнання, Інтернету в лікарнях. Інший аспект – це доволі висока вартість цього проекту навіть в пілотних областях. Тому уряд сподівається отримати на цю програму один із ґрантів Світового банку згідно зі словами заступника міністра охорони здоров’я Олександр Толстанова. Через це у випадку неотримання ґранту ставиться під сумнів реалізація проекту як такого.

Завдяки внесенню до Реєстру відомостей про ліки та медичні вироби стане простіше перевірити обґрунтованість медикаментозного лікування та рецептів лікарів при розгляді спорів у судах, однак незрозумілим залишається, чому КМУ постановив вносити відомості лише про ті лікарські засоби, які закуплені для лікування пацієнта за кошти державного та місцевих бюджетів, що суттєво нівелює попередньо озвучену можливість. Саме тому доречним для пацієнтів є вести свою альтернативну історію хвороби і зазначати в ній усе, що вони вважають за необхідне.

Одна з головних проблем проекту — це гарантування захисту інформації про пацієнтів у базі даних. Постановою КМУ №546 від 06.06.2012 передбачається необхідність згоди пацієнта на обробку персональних даних за встановленою МОЗ формою. Разом з тим виникає питання яким чином буде фіксуватися інформація про пацієнтів, які з тих чи інших причин не захочуть дозволяти внесення своїх персональних даних до електронного реєстру.

Таким чином, втілення в реальність електронного реєстру пацієнтів залежить не тільки від подальшого підзаконного регулювання процедури внесення обробки та обміну інформацією, а й від матеріальних можливостей держави.