Модельні статути: бути чи не бути? Репортаж з засідання Комітету з корпоративного права АПУ

 

 

Модельні статути: бути чи не бути?

Репортаж з засідання Комітету з корпоративного права АПУ

 

29 липня 2011 року в Одесі відбулося виїзне засідання Комітету з корпоративного права Асоціації правників України. Засідання було присвячено обговоренню новел корпоративного законодавства, які передбачають можливість існування юридичних осіб на підставі модельних статутів.

Тема «Модельні статути: для кого, які та навіщо?» для виїзного засідання Комітету була обрана з огляду на її актуальність, новизну та можливість поспілкуватися із безпосередніми учасниками нормотворчого процесу. Доповідачами на засіданні виступили керуючий партнер ЮФ «Кібенко, Оніка та партнери» Олена Кібенко, яка очолює Робочу групу з розробки модельних статутів юридичних осіб для затвердження їх Кабінетом Міністрів України, та член згаданої Робочої групи, партнер ЮФ «Астерс» Вадим Самойленко. Модератором засідання виступила голова Комітету з корпоративного права АПУ, радник ЮФ «Саєнко Харенко» Олена Щербина

В обговоренні взяли участь Президент АПУ, керуючий партнер ЮФ «Спенсер і Кауфманн» Валентин Загарія, 5 членів Правління АПУ, у тому числі керівник юридичного департаменту FOZZY GROUP Андрій Журжій, начальник Управління представництва інтересів держави в судах України Департаменту судових справ Міністерства юстиції України Леся Ковтун, партнер АО «АГ «Солодко та Партнери» Олена Сотник, а також голова комітету з міжнародного права, керівник групи міжнародних проектів ЮФ «Воропаєв та партнери» Олена Балбекова.

Історія питання

Олена Кібенко зазначила, що концепція модельного статуту знаходить свої корені у англійському корпоративному праві, адже за законодавством Великої  Британії ще з 1856 року компанія може при реєстрації не подавати індивідуальний статут, а заявити про дію щодо неї модельного статуту – статуту, затвердженого підзаконним нормативним актом уповноваженого державного органу. Головна мета запровадження модельного статуту – звільнити компанії від зайвих витрат коштів та часу на складення індивідуального статуту, прискорити  і максимально спростити процедуру створення нових компаній. У той же час, якщо подивитися британські модельні статути різних часів, а це можна зробити на сайті Будинку компаній (http://www.companieshouse.gov.uk/about/tableA/index.shtml), то можна побачити, що вони досить детально врегульовують майже будь-який аспект діяльності компанії (так остання редакція модельного статуту складається із 53 досить великих за обсягом статей, що викладені на 18 сторінках). Тому інша ціль запровадження таких статутів – це  захист інтересів учасників корпоративних відносин, забезпечення їх виваженими і ефективними «правилами гри», позбавленими скритих пасток, колізій тощо.

В Україні ідея запровадження модельних статутів вперше була сформульована в Концепції розвитку корпоративного законодавства України на 2007 – 2010 роки, розробленою Оленою Кібенко та затвердженою Комітетом корпоративного права Асоціації правників України. Втім лише у 2011 році ідея модельних статутів була втілена у життя -  Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження принципу державної реєстрації юридичних осіб на підставі модельного статуту»  від  21 квітня 2011 року N 3262-VI.

Але для того, щоб ця новація запрацювала, мають бути затверджені модельні статути для кожної організаційно-правової форми. Відповідний проект постанови Кабміну оприлюднений 15.07.2011 року на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі (http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article/system?art_id=169130&cat...).  

Олена Кібенко зазначила, що вона, а також інші  учасники засідання – Олена Щербина, Вадим Самойленко та Руслан Мірошниченко входили до складу робочої групи, яка були створена при Мінекономіки для розробки проектів модельних статутів, і запропонувала обговорити складні питання, з якими зіткнулася група при розробці проектів модельних статутів.

Відмінність між модельним статутом та типовим/зразковим статутом

Олена Кібенко звернула увагу, що сьогодні на практиці досить часто змішують поняття модельного статуту та типового чи зразкового. На думку доповідачки основна відмінність  модельного статуту від полягає у тому, що якщо юридична особа створюється на підставі модельного статуту, то учасники взагалі не затверджують індивідуальний статут (навіть такий, що збігається з модельним), а усі ознаки, що індивідуалізують юридичну особу, мають міститися у рішенні про створення. Тобто фактично юридична особа працює без індивідуального статуту. Цього не відбувається коли йдеться про типовий чи зразковий статут – незважаючи на його наявність учасники юридичної особи мають затвердити індивідуальний статут, керуючись при цьому обов’язковими чи рекомендаційними положеннями типового чи зразкового статуту. Таким чином, модельний статут не може містити жодних індивідуалізуючи ознак.

Втім, певна колізія виникає, якщо подивитися на визначення модельного статуту, що міститься у ст. 1 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».  Модельний статут визначається як «типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідних організаційно-правових форм, містить встановлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов'язки та відносини, які пов'язані із створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності відповідних юридичних осіб». Олена Кібенко зазначила, що вважає використання терміну «типовий» помилкою законодавця, яка має бути виправлена.

Які організаційно-правові форми можуть створюватися/діяти на підставі модельного статуту?

Олена Кібенко зазначила, що якщо виходити з положень Закону, що запроваджує модельні статути, то модельні статути можуть були застосовані до будь-якої організаційно-правової форми. Адже відповідні посилання містяться й у ст.56 Господарського кодексу України, яка поширюється на усіх суб’єктів господарювання, й у ст. 81 Цивільного кодексу України, яка поширюється на юридичних осіб приватного права. Олена Щербина та Вадим Самойленко зауважили, що законодавець вочевидь не мав наміру поширювати дію модельного статуту на акціонерні товариства, оскільки відповідні зміни не були внесені до Закону «Про акціонерні товариства».

Безперечно, модельні статути можуть бути використані лише тими юридичними особами, що діють на підставі статуту – таким чином, їх не можуть використовувати повні та командитні товариства.

Між учасниками засідання виникла дискусія щодо доцільності запровадження модельних статутів для акціонерних товариств. При цьому низка учасників підтримувала думку про те, що акціонерні товариства є досить складною формою і не можуть бути створені на підставі модельних статутів. Втім, інші учасники, і зокрема Олена Щербина зауважила, що є сенс у розробці й модельного статуту й для акціонерних товариств, причому єдиного уніфікованого тексту для публічних та приватних АТ. Такий модельний статут допоміг би АТ, які ще не привели свої статути у відповідність із новим законом, більш легко пройти таку процедуру. Олена Щербина пішла далі і навіть запропонувала закріпити у законодавстві положення про те, що якщо акціонерне товариство не привело свій статут у відповідність до встановлених законом норм, то щодо такого товариства мають автоматично застосовуватися положення модельного статуту.

Руслан Мірошниченко задав цікаве питання, щодо того, якою більшістю має прийматися рішення про перехід на модельний статут. Із чинного законодавства випливає, що вирішення цього питання не потребує кваліфікованої більшості, як наприклад, внесення змін до індивідуального статуту. Тому на практиці перехід на модельний статут може використовуватися учасниками для «повалення» індивідуального статуту, норми якого є невигідними для більшості.

Олена Кібенко зазначила, що робоча група, створена для розробки модельних статутів, працювала над статутами акціонерного товариства (публічного та приватного), товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативу (виробничого, обслуговуючого та споживчого). Втім Мінекономіки вирішило сконцентрувати увагу на найбільш поширених на практиці формах. Згідно з інформацією з ЄДР, яка була надана станом на 01.06.2011 в Україні діяли 456294 товариств з обмеженою відповідальністю і 286860 приватних підприємств. Кількість інших суб’єктів господарювання є значно меншою (кооперативів – трохи  більше 34 тис, акціонерних товариств –   27 тис., комунальних підприємств –  15 тис., державних – 6,5 тис., інших форм – менше 2 тисяч). Таким чином, на першому етапі до оприлюдненого проекту постанови КМУ потрапили тільки статути товариства з обмеженою відповідальністю та приватного підприємства.

Який документ матиме статус установчого – модельний статут чи рішення про створення?

Олена Кібенко звернула увагу на необхідність зміни у понятті «установчі документи». Запровадження у законодавстві концепції модельного статуту потребує перегляду і поняття установчих документів. Вочевидь для  юридичних осіб, які працюють на підставі модельних статутів установчим документом має визнаватися рішення про створення або рішення  вищого органу  про перехід на роботу на підставі модельного статуту. Втім, Закон чітко зазначає, що установчим документом є саме модельний статут і не наділяє таким статусом рішення про створення/перехід на модельний статут. На першому етапі будуть виникати численні непорозуміння та колізії, щодо того який саме документ має подавати юридична особа, коли у переліку документів буде зазначено «статут» або «установчий документ».

Яким  має бути зміст модельного статуту?

Олена Кібенко доповіла про досвід роботи робочої групи, яка при розробці статутів виходила із постулату, що такі статути будуть використовуватися для заснування досить простих за структурою юридичних осіб. І тому в основу модельних статутів була покладена максимально спрощена для тієї чи іншої юридичної особи модель корпоративного управління (одноосібний виконавчий орган, відсутність наглядового органу, відсутність ревізійної комісії).

Спірним стало питання чи потрібно обмежувати компетенцію виконавчого органу (наприклад, щодо укладення значних угод) у ТОВ чи приватних підприємствах. Розроблені групою модельні статути таких обмежень не містили.

Учасники засідання одностайно погодилися, що немає сенсу включати в предмет діяльності перелік різноманітних видів діяльності, як це сьогодні робиться на практиці. Достатнім буде зазначити, що товариство має здійснювати будь-які види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Вадим Самойленко доповів про рекомендовану структуру модельного статуту. При її розробці учасники робочої групи виходили із принципу, що структура має бути максимально стандартною, не містити інновацій, для того щодо статут набув максимальне поширення.

Чи отримають модельні статути поширення на практиці?

Учасники засідання висловлювали різні точки зору на майбутнє такої законодавчої новації як модельні статути - від повного неприйняття та скепсису до впевненості, що модельні статути отримають максимальне поширення за умови внесення необхідних змін у законодавство та широкої пропаганди цієї новації.