Ярослав Чекер. На ринку зерна новий гравець – Гарантійний фонд виконання зобов’язань за складськими документами на зерно

18.04.2013 року набере чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо Гарантійного фонду виконання зобов’язань за складськими документами на зерно» від20.11.2012, яким було внесено зміни до Законів України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відтепер головним елементом системи гарантування виконання зобов’язань за складськими документами на зерно є діяльність Гарантійного фонду виконання зобов’язань за складськими документами на зерно (далі - Гарантійний фонд), який у порядку, передбаченому Законом, координує діяльність зернових складів - учасників (тимчасових учасників) Гарантійного фонду.

Найважливішою новелою законодавства є те, що участь зернових складів у Гарантійному фонді є обов’язковою.

Учасниками (тимчасовими учасниками) Гарантійного фонду можуть бути суб’єкти підприємництва, які є власниками зерносховища і надають або планують надавати фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з обов’язковою видачею складських документів на зерно.

Надання фізичним та юридичним особам послуг із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно особами, що не є учасниками (тимчасовими учасниками) Гарантійного фонду, забороняється.

Гарантійний фонд має широкі контрольні повноваження, зокрема Гарантійний фонд здійснює перевірки учасників (тимчасових учасників) Гарантійного фонду, у тому числі шляхом залучення фізичних та юридичних осіб, на предмет підтвердження неспроможності зернового складу та своєчасності і повноти сплати внесків, під час яких має право витребувати та одержувати від юридичних і фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для виконання його функцій, у порядку, затвердженому Адміністративною радою Гарантійного фонду.

Виключення зернового складу з числа учасників (тимчасових учасників) Гарантійного фонду є підставою для позбавлення зернового складу сертифіката на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Основними завданнями Гарантійного фонду є: мінімізація ризиків суб’єктів ринку зерна; забезпечення захисту прав володільців складських документів на зерно у разі невиконання зерновими складами - учасниками (тимчасовими учасниками) Гарантійного фонду своїх зобов’язань внаслідок неспроможності зернового складу; гарантування відшкодування вартості зерна за складськими документами на зерно, виданими зерновими складами - учасниками (тимчасовими учасниками) Гарантійного фонду, у разі неспроможності зернових складів.

Таким чином, законодавець виходив з того, що Гарантійний фонд може стати реальною альтернативою страхуванню та забезпечить доступ сільськогосподарських виробників до кредитів, забезпеченням для яких виступатимуть складські свідоцтва, видача зерна за якими забезпечена Гарантійним фондом.

Для уникнення спекуляцій на ринку зерна та задля запобігання порушень через сезонні коливання в ціні на зерно Законом передбачено, що якщо ціна одиниці зерна, визначена на 1 липня поточного року, буде вищою за ринкові ціни на зерно у місцевості, де розташовано зерносховище зернового складу, що перебуває у стані неспроможності, Гарантійний фонд має право відступити від порядку відшкодування втрат володільцю складських документів на зерно, передбачених частиною першою цієї статті, та здійснити відшкодування втрат володільцю складських документів на зерно, виданих зерновим складом у стані неспроможності, шляхом придбання на ринку та передачі в натурі зерна того самого виду і класу в розмірі 90 відсотків його кількості, що залишається неповернутою та невідшкодованою самостійно зерновим складом.

При розгляді справи про банкрутство суб’єкта господарювання, який є учасником (тимчасовим учасником) Гарантійного фонду виконання зобов’язань за складськими документами на зерно, до справи залучається Гарантійний фонд виконання зобов’язань за складськими документами на зерно. Важливою новелою є й посилений захист володільців складських документів при процедурі банкрутства, оскільки зерно, що зберігається на зерновому складі, включається до складу його майна лише після повного повернення зерна поклажодавцям за всіма складськими документами на зерно, виданими таким суб’єктом господарювання.

Незрозумілим залишається питання щодо тимчасових учасників, оскільки даний статус має подвійну правову природу – він є по-перше індикатором застосування до учасників такого заходу впливу як переведення учасників Гарантійного фонду до категорії тимчасових учасників Гарантійного фонду згідно ст.50 Закону, а по-друге - зернові склади, зареєстровані на 1 січня року, наступного за роком створення Гарантійного фонду, стають тимчасовими учасниками Гарантійного фонду шляхом направлення повідомлення Гарантійному фонду про таке рішення до 1 січня наступного календарного року, тобто набувають такого статусу автоматично в силу часу своєї реєстрації або створення. Якщо протягом трьох років з дня прийняття зернового складу до числа тимчасових учасників Гарантійного фонду такий зерновий склад не допустив порушення обов’язків, тимчасовий учасник вважається включеним до числа учасників Гарантійного фонду.

Необхідно відмітити, що статус тимчасового учасника передбачає неможливість брати участь в Загальних зборах Гарантійного фонду і таким чином впливати на прийняття рішень вищим органом Фонду, який має великі повноваження в сфері контролю. Окрім того, оскільки буде створено публічний Реєстр зернових складів – учасників (тимчасових учасників) Гарантійного фонду виконання зобов’язань за складськими документами на зерно, в ньому буде інформація про новостворені склади як про тимчасових учасників, що може бути розглянути потенційними інвесторами як ознака неблагонадійності партнера.

            Наразі залишається відкритим питання щодо прийняттям підзаконних нормативно-правових актів, що стосуються регулювання різних аспектів функціонування Гарантійного фонду, його Адміністративної Ради та порядку здійснення повноважень щодо ведення публічного реєстру зернових складів. Для ефективної роботи Закону необхідним є прийняття багатьох підзаконних нормативно-правових актів та актів органів Гарантійного фонду, таких як, Постанова КМУ „Про Положення про Гарантійний фонд виконання зобов’язань за складськими документами на зерно”; Постанова КМУ „Про склад Адміністративної ради Гарантійного фонду виконання зобов’язань за складськими документами на зерно”; Рішення Адміністративної ради Гарантійного фонду виконання зобов’язань за складськими документами на зерно   „Про затвердження Положення про порядок ведення Реєстру зернових складів – учасників (тимчасових учасників) Гарантійного фонду виконання зобов’язань за складськими документами на зерно».

            Неможливо не зазначити, що попри завіряння в необхідності та ефективності даного Закону все ж думки учасників ринку розділилися, і, якщо гравці зернового ринку загалом підтримали прийняття Закону, то власники зернових складів виступили з різкою критикою як самої ідеї створення Гарантійного фонду в такому вигляді як він був прийнятий, так і окремих положень Закону. Зокрема, учасники ринку пропонують змінити сам підхід до участі в Гарантійному фонді з обов’язкового на добровільний, оскільки необхідність внесення внесків до Гарантійного Фонду (кошти Гарантійного фонду повинні покривати не менше 10 відсотків і не більше 20 відсотків загальної вартості зерна за складськими документами на зерно, виданими зерновими складами - учасниками (тимчасовими учасниками) Гарантійного фонду за попередній рік) призведе до подорожчання вартості послуг зберігання і, як наслідок, подорожчання ціни самого зерна. Актуальною проблемою, в зв’язку з цим, є непрорахованість вартості мінімального членського внеску, а залишення цього питання для розгляду загальних зборів.

Важливою для учасників ринку зернових складів є й персоналізація відповідальності за зіпсуття зерна, що знаходиться на зберіганні у зернового складу. Таким чином, пропонується в рамках Гарантійного фонду створювати особисті рахунки, на які зерновий склад може покласти суму в розмірі від 90 % вартості зерна, яке знаходиться у нього на зберіганні і, за умови, що ніяких страхових випадків не відбудеться отримати в кінці року гроші назад з нарахованими відсотками по депозиту.

Відмічається також і те, що страхування є вже існуючої альтернативою Гарантійному Фонду, і ставиться під сумнів доречність страхування після початку роботи Гарантійного Фонду.

Окрім того, даний Закон знищує як клас орендарів зернових складів, оскільки згідно положень даного Закону  учасниками (тимчасовими учасниками) Гарантійного фонду можуть бути суб’єкти підприємництва, які є власниками зерносховища і надають або планують надавати фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з обов’язковою видачею складських документів на зерно. Таким чином, орендарі мають або викупити на праві власності такі склади або вони втрачають сертифікат.

Особливо цікавим є те, що Законом не передбачено особливого статусу для портових зернових складів (елеваторів), оскільки враховуючи їх пропускну здатність та завантаженість, змінність зерна та необхідність сплачувати внески залежно від обороту призведе до банкрутства таких складів.

Наостанок, деякі учасники ринку, підрахувавши збитки від надання послуг зберігання зерна, можуть припинити надавати послуги дрібним та середнім сільськогосподарським товаровиробникам та зберігати на зернових складах виключно своє зерно, що призведе не тільки до подальшої вертикальної інтеграції діяльності в сфері агарного виробництва, але і обмежить можливість доступу до зернових складів цим виробникам, що в свою чергу, враховуючи високу вартість транспортного перевезення, призведе до банкрутства певних підприємств та послабленню конкуренції в галузі в цілому.