Світлана Бабич. Спірні питання у сфері сурогатного материнства: ера «словоблудия» в медицині чи новий різновид сурогатного материнства

Як пише інтернет-видання «Здоров’я України» («Додаткові репродуктивні технології: реалії ї й очікування» (жовтень 2011р.) серед європейських країн Україна вважається країною з лояльним репродуктивним законодавством, що заохочує так званий «репродуктивний туризм» (http://health-ua.com/articles/7880.html).

Так званий «репродуктивний туризм», на думку багатьох вчених, лікарів,  юристів, породжують саме заборони деяких методів ДРТ (кріоконсервація, донорство гамет і ембріонів, вибір статі, сурогатне материнство, посмертні репродуктивні програми) в ряді європейських країн.

Наразі розрізняють два види сурогатного материнства: традиційне та гестаційне.

Традиційне сурогатне материнство визначає біологічну спорідненість між жінкою, що виношує дитину для іншої пари, та цією дитиною (даний різновид сурогатного материнства походить з древніх часів: Древній Рим тощо. - http://ru.wikipedia.org/wiki/Суррогатное_материнство). В Україні такий вид сурогатного материнства заборонено, бо є всі підстави розглядати його як продаж матір’своєї дитини.

Гестаційне сурогатне материнство з’явилося з розвитком допоміжних репродуктивних технологій та засобів терапії безпліддя. Цей різновид сурогатного материнства передбачає відсутність біологічної спорідненості між сурогатною матір’ю та дитиною, яку вона виношує (http://ru.wikipedia.org/wiki/Суррогатное_материнство).

Як вбачається з ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмежень у використанні допоміжних репродуктивних технологій» в Україну йде третій різновид сурогатного материнства, який передбачає, щонайменше генетичний зв’язок сурогатної матері  з батьками майбутньої дитини (а отже й з майбутньою дитиною).

02.10.2012р. до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмежень у використанні допоміжних репродуктивних технологій» були внесені останні зміни, які чітко визначили правові аспекти застосування ДРТ: 

1) у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) або одним із них за письмовою згодою другого з подружжя в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя».

2)  громадяни, які вирішили скористуватися методом ДРТ повинні бути або громадянами України та/або  іноземцями – громадянами держав, з якими Україна уклала двосторонню угоду про визначення походження дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій. Окрім того, застосування допоміжних репродуктивних технологій методом замінного (сурогатного) материнства може здійснюватися лише щодо громадян України та іноземців – громадян країн, у яких такий метод допоміжних репродуктивних технологій не заборонений законом, а у випадках, коли іноземці проживають не в країні громадянської належності, – і законом країни проживання.

Деякі юристи (фахівці з медичного права) вважать, що встановлення можливості застосування методу допоміжного (сурогатного) материнства лише іноземним громадянам тих країн, де ця процедура дозволена законодавством є суперечливим , оскільки постає необхідність створення та оприлюднення переліку іноземних країн, у яких повністю або частково заборонено застосування допоміжних репродуктивних технологій (http://pravotoday.in.ua/ua/press-centre/publications/pub-728/). Можливо даний пункт ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмежень у використанні допоміжних репродуктивних технологій» і є суперечливим (потребує низки змін та доповнень до інших нормативних актів), але він є необхідним за для уникнення тих конфліктних («сенсаційних») ситуацій які виникають між країнами  та іноземцями постфактум: коли «сурогатну» дитину іноземцям вже народили й вони намагаються нелегально/напівлегально вивезти/ввести цю дитину, на територію своєї країни, де «сурогатне» (допоміжне) материнство не визнається (тобто, фактично іноземці завозять до своєї країни чужу дитину). Дитина в такому випадку залишається в Україні (будинку для малюків), до врегулювання всіх пов’язаних з цим спірних питань.

3) що стосується віку «сурогатної матері» (а він декілька разів змінювався: то 49 років, то 50 років), то в законопроекті зазначено, що “вік повнолітньої жінки, щодо якої застосовуються допоміжні репродуктивні технології, не повинен перевищувати репродуктивного віку жінки на день штучного запліднення або імплантації ембріона. Питання застосування допоміжних репродуктивних технологій щодо жінки, вік якої перевищує репродуктивний вік жінки, вирішується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

4) умовами застосування замінного (сурогатного) материнства є генетичний зв’язок дитини принаймні з одним із майбутніх батьків та відсутність безпосереднього генетичного зв’язку дитини із замінною (сурогатною) матір’ю, крім випадків, коли замінною (сурогатною) матір’ю є родич майбутніх батьків.

Що стосується цієї умови, то фактично у осіб, що будуть брати участь  в ДРТ  є вибір: або користуватися послугами сурогатною матір’ю, яка є родичем майбутніх батьків, або користуватися послугами сурогатної матері, яка не є родичем батьків (генетичний зв’язок з дитиною відсутній), хоча лікарі та професори медицини й не радять прив’язуватися до генетичного зв’язку дитини (батьків) з «сурогатною» матір’ю (інтернет-видання  «Здоров’я України», жовтень 2011р.- (http://health-ua.com/pics/pdf/ZU_2011_Akusher_3/26-27.pdf).

Нажаль, даний ЗУ не зважає на самотніх людей, які бажають реалізувати своє природнє бажання бути батьками, та на тих, що формально не є безплідними (але з невідомих науці причин не можуть завагітніти). Сподіваємось, що цей Закон, переш ніж буде підписаний Президентом України, буде відповідно до прав (потреб) всіх людей, відкореговано.