Роман Москаль. Практичні аспекти застосування податкового компромісу

 

Серед прийнятих у грудні 2014 року законів щодо «податкової реформи» був і закон № 63 – закон про податковий компроміс, який набув чинності 17 січня 2015 р. – Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу».

Прийняття цього закону державна фіскальна служба добивалась протягом всього 2014 року, однак депутати змогли це зробити лише наприкінці грудня 2014 року.

Законом № 63 було доповнено Розділ XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України підрозділом 9-2 "Підрозділ 9-2. Особливості уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу».

Закон для платників податків містить певні ризики, тому перед прийняттям рішення про застосування податкового компромісу платникам податків необхідно ретельно ці ризики зважити.

Наприклад, в процедурі досягнення податкового компромісу сума заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість сплачується у розмірі 5% протягом 10 календарних днів з дня узгодження суми податкового зобов’язання у межах процедури податкового компромісу, а 95% суми заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість вважаються погашеними і на них не нараховується пеня, а штрафні санкції не застосовуються.

У цьому наявна певна проблема: сума податкового компромісу може бути значною, і підприємство не зможе сплатити її одним платежем, у той час як можливості розстрочення цього платежу закон не передбачає.

Закон містить певні стимулюючі норми для платників податків, наприклад те, що при рішенні про застосування податкового компромісу – відповідно до п. 9, не проводяться перевірки податку на прибуток та на додану вартість за уточненими операціями у наступних податкових періодах.

Однак, можливі негативні наслідки від застосування цього закону все ж переважують можливі позитиви для платника податків.

Перш за все, якщо платник податків подасть уточнюючий розрахунок, то із врахуванням адміністративних практик фіскальних органів України, він гарантовано потрапить у ситуацію позапланової документальної перевірки. У результаті такої перевірки сума донарахувань за податком на прибуток та податком на додану вартість може бути значно більшою, ніж він подав в уточнюючому розрахунку.

Крім того, вже висловлюються певні застереження щодо недосконалості способу звільнення цим законом від кримінальної відповідальності.

На перший погляд, законодавець передбачив, що платник податків не нестиме кримінальної відповідальності за заниження податкових зобов'язань.

Пункт 10 підрозділу 9-2 перехідних положень Податкового кодексу передбачає звільнення від кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, тобто за визнаний злочин за статтею 212 КПК. Однак при досудовому розслідуванні злочинів у сфері оподаткування дії платників податків можуть кваліфікуватися згідно з Кримінальним кодексом як фіктивне підприємництво, підробка документів, шахрайство з фінансовими ресурсами, легалізація коштів, отриманих злочинним шляхом. Закон не вніс відповідних змін до статей 205, 358, 209 Кримінального кодексу.

Крім того, приймаючи рішення про застосування податкового компромісу, платник потенційно ставить під удар і контрагентів. Після подання уточнюючих розрахунків до податкової по ланцюгу контрагентів платника податків виникне низка питань. Хоча в п. 4 чітко зазначено, що «Уточнення платником податків податкових зобов’язань шляхом подання уточнюючого розрахунку згідно із цим підрозділом не впливає на розмір податкових зобов’язань його контрагентів», з досвіду видається, що ця норма працівниками органів податкової служби не застосовуватиметься із врахуванням способів накопичення податкової інформації щодо платників податків у інформаційних базах ДФС.