Олена Кібенко. Щодо можливості юридичної особи, яка створена та діє на підставі індивідульного статуту, продовжувати свою діяльність на підставі модельного статуту

 

Щодо можливості юридичної особи, яка створена та діє на підставі індивідуального статуту, продовжувати свою діяльність на підставі модельного статуту

У  ч.11 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (далі – Закон про державну реєстрацію) зазначається, що у разі, якщо юридична особа, засновниками (учасниками) якої затверджено статут, прийняла рішення продовжувати свою діяльність на підставі модельного статуту, юридична особа подає державному реєстратору таке рішення, реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу з відповідною відміткою та примірник оригіналу статуту для проставляння штампу про те, що юридична особа з відповідної дати провадить діяльність на підставі модельного статуту. Такий штамп проставляється державним реєстратором також на примірнику оригіналу статуту даної юридичної особи, що зберігається у реєстраційній справі.

Таким чином, із означеної статті прямо випливає право вже створеної  юридичної особи ухвалити рішення про продовження діяльності на підставі модельного статуту.

Модельний статут товариства з обмеженою відповідальністю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 р. N 1182. Тому сьогодні лише товариства з обмеженою відповідальністю можуть перейти на застосування модельного статуту замість індивідуального.

На практиці при означеному переході виникають проблеми, оскільки  чинне законодавство не врегульовує питання щодо того, у якому документі мають міститися індивідуальні відомості про товариство.

Оскільки питання не врегульовано прямою нормою, слід застосовувати  положення ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» за аналогією закону (відповідно до ст.8 Цивільного кодексу України»). Ст.4 Закону України «Про господарські товариства»  передбачає, що  якщо господарське товариство створюється та діє на підставі модельного статуту, в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про вид товариства, його найменування, місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, склад засновників та учасників, розмір статутного (складеного) капіталу, розмір часток кожного з учасників, порядок внесення ними вкладів, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

Якщо застосовувати означену норму за аналогією, то відповідні відомості про товариство з обмеженою відповідальністю можуть міститися у протоколі загальних зборів, на яких розглядається рішення про продовження діяльності на підставі модельного статуту. Це рішення подається державному реєстратору в порядку передбаченому ч.11 ст. 19 Закону про державну реєстрацію.

Невирішеним є питання щодо того, якою більшістю голосів має прийматися рішення з питання щодо продовження діяльності на підставі модельного статуту. Відповідно  до ч.2 ст.59 Закону України «Про господарські товариства» рішення про внесення змін до статуту приймається кваліфікованою більшістю голосів – 50% від загальної кількості голосів учасників товариства. Виникає питання, чи дія ця норма за аналогією при голосування щодо продовження діяльності на підставі модельного статуту, адже формально це питання не є «внесенням змін до статуту». На нашу думку, при голосуванні з цього питання має застосовуватися кваліфікована більшість голосів, адже  питання по суті стосується зміни  закріплених у статуті норм (застосуванні норм модельного статуту замість норм індивідуального статуту).

Крім того, якщо продивитися модельний статут, затверджений Кабінетом міністрів України, то можна побачити, що п.3 прямо вказуэ на те, що це є статут новоствореної юридичної особи. Це також може стати перешкодою на шляху застосування модельного статуту вже існуючими товариствами з обмеженою відповідальністю.