Квалификационный экзамен vs Квалификационное оценивание (на украинском языке)

Ці тези з’явилися як мої роздуми щодо позиції, яка активно поширюється сьогодні серед правничої спільноти щодо того, що під час проведення конкурсу на заняття посади судді Верховного Суду ВККС нібито грубо порушила закон, встановивши мінімальний бал за тести та  виконання практичного завдання  нижче передбаченого законом рівня ( який нібито складає 75% від максимального балу).

Спробуємо розібратися, чи це дійсно так.

По-перше, звернемо увагу на те, що Закон “Про судоустрій і статус суддів» передбачає дві різні методології формування рейтингу для обрання суддів:

1)             судді місцевих судів обираються за результатами кваліфікаційних іспитів,

2)             судді апеляційних судів та Верховного суду – за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Таким чином, маємо вочевидь два різні поняття – «кваліфікаційний іспит» і «кваліфікаційне оцінювання»

Кваліфікаційний іспит визначається у ст. 78 Закону як:  «атестування особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила намір бути рекомендованою для призначення на посаду судді. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, у тому числі отриманого за результатами спеціальної підготовки, а також ступеня його здатності здійснювати правосуддя».

Кваліфікаційний іспит проводиться у рамках процедури добору судей у місцеві суди, що регулюється ст. 70 – 78 Закону,  і, що найважливіше - є процедурою, що передує конкурсу (це абсолютно чітко вказано у пунктах 10-12 ст. 70 Закону).

І саме для кваліфікаційного іспиту закон встановлює чіткий обов’язковий 75% поріг від максимального балу. Якщо особа не набирає 75% від максимального балу, кваліфікаційний іспит не зданий.

Зовсім інший підхід застосовується до кваліфікаційного оцінювання – яке є більш складною процедурою, і врегульовано окремою главою 1 Розділу 5 Закону. Кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями (ст.. 82)..

Відповідно до ст. 83 Закону кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складення іспиту;

2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Звертаємо увагу на те, що іспит, що проводиться в межах кваліфікаційного оцінювання, не названий у Законі кваліфікаційним. Це зовсім інша процедура, аніж кваліфікаційний іспит. Більш того, жодних згадок про мінімальний бал такого іспиту в Законі не міститься.

Що ж каже Закон про іспит, що проводиться як етап кваліфікаційного оцінювання?

Відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону, іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Що ж нам каже ВККС про  методику встановлення результату та мінімальний бал іспиту?

Відкриваємо Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів процедурі у кваліфікаційного оцінювання, затверджений рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 04.11.2016 № 144/зп-16 (п. 14 -19).

Мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання визначається членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного іспиту, за критеріальним методом.

 Критеріальний метод полягає у тому, що члени Комісії, аналізуючи тестові запитання або практичні завдання, визначають (оцінюють) вагу правильної відповіді на кожне запитання або показників виконання практичного завдання для мінімально підготовленого потенційного судді відповідного суду. Після цього кожен член Комісії виводить мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання. Оцінки членів Комісії усереднюються, а ці середні значення використовуються для визначення мінімально допустимого бала анонімного письмового тестування або практичного завдання.

Для подальшої участі у кваліфікаційному оцінюванні допускаються учасники іспиту, які набрали мінімально допустимий і більший бал на відповідному етапі.

Мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання встановлюється окремо для кожного іспиту.

Максимальна кількість балів, яку може отримати учасник іспиту за результатами складення анонімного письмового тестування – 90 балів. Максимальна кількість балів, яку може отримати учасник іспиту за результатами виконання практичного завдання – 120 балів.

Загальним результатом складення іспиту є сума балів, отримана учасником іспиту за результатами складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання. Тобто закон визначає також таке поняття як загальний результат складення іспиту.

Загальні результати іспиту оприлюднюються на офіційному веб-сайті Комісії не пізніше наступного робочого дня після їх встановлення. Оприлюдненню на офіційному веб-сайті Комісії підлягають персоніфіковані результати тих учасників іспиту, які за результатами анонімного письмового тестування та практичного завдання отримали мінімально допустимі бали.

Тут ми бачимо, що можливо у Методику закралася деяка колізія  - закон каже, що для подальшої участі у кваліфікаційному оцінюванні допускаються учасники іспиту, які набрали мінімально допустимий і більший бал на відповідному етапі. Етапом кваліфікаційного оцінювання є складення іспиту, тобто тестування та письмове завдання законом не визначено як окремі етапи (ст. 83 Закону).

Методика також каже про встановлення мінімального допустимого балу анонімного письмового тестування або практичного завдання окремо для кожного іспиту. І тут ключового значення набуває термін «АБО».  Тобто встановлення мінімального допустимого балу  можливим було або для тестування або для письмового завдання. І відповідно до методики обов’язковим є встановлення мінімального  балу для іспиту в цілому. Чому вжили термін «або» - можливо тому, що при складенні методики, не знали яка частина іспиту буде першою – письмове завдання чи тестування. Тому і було вжито слово сполучник «або».

Що відбулося під час проведення конкурсу - ВККС встановивши мінімальний бал і для тестування, і для письмового завдання порушила свої ж вимоги, і відповідно вимоги закону, який вимагав встановлення мінімального балу за іспит в цілому.

Виходячи з положень закону та  методики правильним було встановлення мінімального балу лише для тестового завдання – тому що воно йшло першим.  Втім, наступного дня помилку було виправлено -  було ухвалене нове рішення щодо встановлення мінімального балу щодо іспиту в цілому.

І вимога про встановлення мінімального балу окремо для кожного іспиту означає, що не може бути єдиної зафіксованої вимоги щодо мінімального балу (такої як, наприклад, 75% від максимально можливого балу). Більш того критеріальний метод означає, що є досить виправданим і обґрунтованим  встановлення мінімального балу для учасників конкурсу у різні касаційні суди у складі Верховного Суду – адже завдання могли бути складнішими чи більш простими для конкурсантів, що йшли різних касаційних судів. І критеріальний метод як раз і дозволяє скоригувати мінімальний бал у залежності від рівня складності завдання. Це розумний і справедливий підхід.

Чи є вірною та беззаперечною така методика? Безперечно ні, і мені, як і будь-якому іншому учаснику конкурсу було б дуже важливо чітко розуміти правила гри ще «на березі». Так, цього не трапилося. Але не можна безапеляційно стверджувати про  грубе порушення Закону при проведенні конкурсу. А саме цю думку сьогодні активно намагаються нав’язати спільноті.